В цій групі виділяють підгрупи:
нові для регіону види (інтродуценти);
аборигенні (автохтонні) види, які живуть у нових умовах середовища. Інтродуценти, у новому середовищі проходять термін акліматизації, після чого вони стають такими ж як оточуючи їх мешканці.
Четверта група видів – це непередбачені інтродуценти, поява яких у даному регіоні чи місті не передбачалося людиною, але які розповсюдились дякуючи людиною як агентом переносу організмів та в результаті антропогенних впливів на ландшафт, які сприяють урбонізації.
П‘ята група видів – синатропні тобто види які живуть у селітебному ландшафті у сусідстві з людиною: у будинках чи інших спорудах, поблизу забудов і розповсюджуються по мірі розповсюдження ландшафтів даного класу. Сюди входять:
а. види, еволюція яких проходила у постійному контакті з людиною (бур‘яни, таргани, миші).
б. види, які у новий час зайняли екологічні ніши, параметри яких визначаються діяльністю людини горобець домашній, голуб сизий (Columba livia), стриж (Apus), щур (Rattus norvegicus L.)
Шоста, сама багато-чисельна група видів – це дикі рослини та тварини (wildlije) які живуть у містах – від слабо порушених та трансформованих до антропогенних. Можна стверджувати, що не всі види та типи рослин та тварин є “союзниками”, “небажаними сусідами” які разом з видами п‘ятої, четвертої та третьої груп формують флору та фауну міст це “життя серед життя” яке розвивається разом з людиною не враховуючи його бажання.
