Місто існує в межах біосфери, пише акад. М.А. Голубець (1997), займає певний екологічний простір і має в своєму складі незмінну екологічну підсистему. Вона виникла на місці природних лісів, лучних та степових екосистем, компоненти яких редукованими чи антропогенно перетвореними увійшли до складу міських соціоекосистем слід зауважити, що місто(з лат. urbs) - це явище суспільне (з лат. societies – суспільство), і підпорядкування йому екосистеми не зовсім виправдане. Не зважаючи на намагання людини “царювати” над природою природна підсистема все ж залишається у місті автономною і дуже часто проявляє свій, “характер”: в карстових зонах провалюються будинки, розливаються набережні, зносяться мости, ерозійні потоки руйнують ґрунтовий покрив, а повітряні потоки у висотній забудові взимку нагадують холодні зимові вітри.
Міста з їх функціонуючими підсистемами розрізняють за рівнем екологічної напруженості факторів. Наприклад: близько половини території м. Рівного вкрито техногенними компонентами: спорудами, покриттям. Штучні компоненти мають здатність повільно нагріватися і швидко віддавати тепло, створюючи різницю температури між містом і приміського територією, утворюючи штучні бризи, що роблять надзвичайно незатишними масиви, околиць міста з висотною забудовою котрі ще й позбавлені рослинності. У центральній частині міста зі щільною забудовою і високою густотою квартальної деревно-чагарникової рослинності спостерігається сповільнення аераційних процесів, накопичення забруднюючих речовин, що може негативно позначитися на здоров‘ї жителів даних масивів – збільшити кількість хворих на серцево-судинні захворювання та нервові розлади.
