Об’єм антропогенного впливу на оточуюче середовище в ХХ ст. став дуже значним і наблизився до межі стійкості біосфери, а за деякими параметрами і перевищив її. Прикладів цьому багато. Зокрема:
різке скорочення площі непорушених природних угруповань, їх істотна деградація, зменшення біологічного різноманіття;
споживання і вилучення людиною відтворюваних природних ресурсів (прісної води, ґрунту, біомаси рослин) досягло критичної швидкості або перевищило темпи їх природного відтворення;
відходи людського господарювання забруднюють середовище, тому що вони містять багато матеріалів, які не утилізуються в природних кругообігах. Забруднення спричиняє зміни клімату, створює загрозу здоров’ю людей, викликає деградацію ЕС;
в ХХ ст. скоротилися і продовжують швидко зменшуватися запаси не відновлюваних мінеральних і паливних ресурсів, що створює серйозні економічні проблеми;
природа відповідає на зростаючий антропогенний тиск часто непередбачуваними змінами, які створюють екологічну небезпеку (виникнення зон посиленого екологічного тиску, екологічних лих, тощо);
хімічне і радіаційне забруднення середовища прискорює мутації і призводить до виникнення нових біологічних форм, які володіють підвищеною стійкістю, а іноді й небезпечними для людини властивостями;
зростання чисельності людей на планеті призводить до зниження їх біологічної якості, тобто зростання спадкових захворювань, зниження імунітету.
