Екологізація, з одного боку, дає можливість різним дисциплінам вирішувати чисто практичні завдання, а з іншого, сприяє тому, що багато галузей сучасної науки відмовляються від подальшої диференціації (природа не знає факультетів і кафедр) і прагнуть досягти синтезу, в тому числі, між природничими і гуманітарними науками.
Екологія перетворилася із часткового розділу біології, знайомого лише вузькому колу спеціалістів, у комплекс фундаментальних і прикладних дисциплін, котрий Микола Реймерс (1992 р.) назвав мегаекологією, тобто “великою екологією”. На даному етапі більш широко використовується термін макроекологія.
