Слід підкреслити, що з екологічної точки зору концепція “охорони” неприйнятна з самого початку, тому що діяльність треба планувати таким чином, щоб передбачити усі несприятливі з екологічної точки зору наслідки. Тоді не потрібно буде щось охороняти.
На протязі історії цивілізації практично усі технічні досягнення людини мали в тій чи іншій степені анти природну спрямованість. Розорювання степів, зведення лісів, осушування боліт, будівництво гребель, каналів, прокладання трубопроводів, викиди в середовище відходів, вибухи, війни і т.д. наносили й наносять природі великої шкоди. Для всього цього людина створила інструментарій – величезний арсенал знарядь, механізмів, машин, зброї, речовин, матеріалів, перетворювачів енергії.
Важко назвати який-небудь сприятливий для живої природи планети результат людської діяльності. Немає жодної ділянки пустелі, яка б назавжди була перетворена людиною у рослинний ландшафт, а протилежних прикладів скільки завгодно. Немає жодної гідроспоруди, котра б без подальшого втручання людини підвищила біопродукційний потенціал річкового басейну. Накопичення антиекологічних помилок більше неприпустиме. А для цього слід зменшити споживання природних ресурсів та відмовитися від споживацької ідеології і практики.
