За ступенем забруднення ґрунти поділяються на: сильно забруднені; середньо забруднені; слабко забруднені. У сильно забруднених ґрунтах кількість забруднюючих речовин в декілька разів перевищує ГДК. Вони мають низьку біологічну продуктивність та істотні зімни фізико-хімічних, хімічних та біологічних характеристик, внаслідок чого вміст хімічних речовин у вирощуваних культурах перевищує норми. У середньо забруднених ґрунтах перевищення ГДК незначне, що не призводить до помітних змін його властивостей. У слабко забруднених ґрунтах вміст хімічних речовин не перевищує ГДК, але перевищує фон.
Для визначення ступеня забрудненості грунту використовують наступні характеристики:
1) коефіцієнт концентрації забруднення грунту:
k c = C /Ccp або kc = C/Cгдк, (3.1.)
де: С – загальний вміст забруднюючих речовин, мг/кг; Сср – середній фоновий вміст забруднюючих речовин, мг/кг; Сгдк – ГДК забруднюючих речовин, мг/кг.
1) коефіцієнт зворотної реакції грунтів на динаміку забруднення:
kp = (A –Aф) / Аф, (3.2)
де: А, Аф – параметри, які контролюються в забрудненій і фоновій пробах.
За ступенем стійкості до хімічних забруднень та характером зворотної реакції ґрунти поділяються на дуже стійкі, середньо стійкі, малостійкі. Ступінь стійкості грунтів до хімічних забруднень характеризується такими показниками як вміст гумусу, кислотно-основні властивості, окислювально-відновні властивості, катіонно-обмінні властивості, біологічна активність, рівень ґрунтових вод, тощо.
При оцінці стійкості грунтів до хімічних забруднень слід враховувати показники, що характеризують короткотермінові (2-5 років), довготермінові (5-10 років) зміни грунтів та показники ранньої діагностики розвитку змін у ґрунтах.
Интересная информация для рыбаков. Ловля рыбы окунь весной. Ruboman.Ru
