Антропогенне забруднення водних об’єктів має дуже негативні наслідки, зокрема знижує процес фотосинтезу водоростей і уповільнює процеси самоочищення водного середовища. Сама природа надала водним об’єктам здатність звільнятися від забруднень. Самоочищення вод – це сукупність природних процесів, спрямованих на відновлення екологічного благополуччя водного об’єкту.
Фактори самоочищення водойм поділяються на три групи: фізичні, хімічні та біологічні. Серед фізичних факторів першочергове значення мають розбавлення, розчинення та перемішування забруднень, що надходять, а також ультрафіолетове випромінювання Сонця, здатне знезаражувати воду.
Хімічні фактори переважають при наявності у воді токсичних забруднювачів. Біологічне самоочищення забезпечується сукупною діяльністю організмів, які населяють водойму: бактерій, водоростей, макрофітів, безхребетних. Особлива роль у процесах біологічного самоочищення належить організмам-фільтраторам: молюскам, ракоподібним, асцидіям, личинкам комах тощо.
Так для задоволення свого раціону зоопланктон Світового океану протягом однієї доби фільтрує майже 100 км3 води, а всю частку водної товщі, що знаходиться в межах поширення зоопланктону – за 20 діб. В прісноводних екосистемах один молюск беззубка довжиною 5-6 см за одну добу фільтрує в залежності від температури від 12 до 28 л води, а великі особини беззубок та перлівниць (9-11 см) – до 60-70 л. Молюск Dreissena polimorpha довжиною 2-3 см пропускає крізь себе за одну добу до 1,5 – 2 л води. Молюски-фільтратори здатні вилучати з води до 92-100% завислих речовин. Одна личинка комара (мотиль) фільтрує за добу майже 1 л води.
Интересная информация для рыбаков. Ловля рыбы плотва весной. Ruboman.Ru
