Урбоекологія – нова ланка в екологічній науці. Об‘єктом її вивчення є міські біогеоценози, зокрема їх екотопи (грунти і клімат), тобто абіотичні компоненти екосистеми, та біоценози, пов‘язані між собою потоком речовини та енергії. Урбоекологія розглядає урбанізацію як об‘єктивний історичний процес підвищення ролі міст у розвитку цивілізації з трансформацією природного довкілля.
Урбоекологія – це наука про взаємозв‘язки і взаємодію в часі і просторі двох систем – міської і природної, а також про ноосферне управління екосистемою.
Джерела і шляхи урбанізації.
Що являє собою місто? Передусім, місто уже на початку своого існування являло собою факт концентрації населення знарядь виробництва, капіталу, тоді як для села характерним і донині є протилежне – ізольованість і роз‘єднаність. Міста стали не лише центрами економічного, політичного і духовного життя народу, але й головними двигунами прогресу.
Перші міста в Європі, Азії, Африці і Центральній Америці виникли в період розпаду первіснообщинного і встановлення рабовласницького ладу. Їх народження пов‘язане із достатньо вираженим розподілом праці, зумовленим розвитком сільського господарства, ремісництва і торгівлі, виникнення класів і держав.
Як відзначає Є.Н. Перцик (1991), сьогодні не існує однозначного визначення міста. Наприклад, у Данії містом називають населений пункт із населенням понад 250 чол. у Японії – 30 тис. у колишньому СРСР нижній поріг коливався в межах 5-12 тис. За методиками ООН, нижній поріг у визначенні міста коливається від 5 до 20 тис. чол. Водночас автор наводить цікаві визначення міст, які даються у різних країнах світу: “… угруповання людей, які ведуть своєрідний спосіб життя…або…частина земної поверхні, яка відрізняється від оточуючої сільської місцевості певним типом антропогенного перетворення у вигляді забудови великими будинками та іншими характерними спорудами”(Смайлс), “сукупність мешканців зареєстрованих і керованих мером” (Стамп).
Интересная информация для рыбаков про рыбалку ночью. Ruboman.Ru
